Договор позыки

Цивільне право України

Навчальний посібник

Київ
Прецедент
2005

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 ЦК).

Правове регулювання договору позики здійснюється § 1 гл. 71 ЦК.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, безвідплатний або відплатний.

Сторонами договору є позикодавець та позичальник. Це можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права, однак позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками.

Істотною умовою договору позики є його предмет. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов’язаний повернути позикодавцеві таку саму суму, а якщо йшлося про зазначені вище речі — рівну кількість речей того самого роду та такої самої якості. Тобто в договорі позики не можна передбачити повернення замість грошей інших речей і навпаки, оскільки в такому разі матимуть місце фактичні правовідносини купівлі-продажу.

Форма договору: усна або письмова. Спрощене оформлення договору позики можливе шляхом представлення розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Проте складання розписки позичальником не є письмовою формою укладення договору позики, і в разі якщо такої письмової форми вимагає закон, то наявність розписки не є перешкодою для настання для сторін наслідків, що передбачено ст. 218 ЦК.

Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. Якщо мова йде про безготівкові розрахунки, то право власності позичальника виникає з моменту зарахування таких коштів на його рахунок у банку. В разі, якщо предметом договору позики є речі, що визначені родовими ознаками, то право власності на них виникає в позичальника в момент фактичної передачі йому таких речей.

Законодавство не заперечує можливості існування так званої цільової позики, тобто сторони однією з істотних умов такого правочину можуть передбачити використання грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками, лише в певних чітко визначених цілях.

Договір позики може бути як відплатним, так і безоплатним. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Якщо немає іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК). Безпроцентним вважається договір позики, якщо одночасно виконуються всі такі умови:

1) в договорі позики не передбачено умов щодо розміру та порядку виплати процентів;

2) сторонами договору є лише фізичні особи;

3) сума договору позики не перевищує 50-тикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

4) договір позики не пов’язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Зміст договору становлять його права та обов’язки. Основним обов’язком позичальника є повернення позикодавцеві позики (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що передав йому позикодавець) у строк та в порядку, встановлені договором. Якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред’явлення вимоги, позику позичальник має повернути протягом 30 днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Вимогу про повернення позики може бути пред’явлено в усній або в письмовій формі, залежно від форми договору.

Позику, надану за договором безпроцентної позики, може бути повернено позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Оскільки в разі дострокового повернення позики, що надано за договором процентної позики, позичальник втрачає відсотки, що мали б бути сплачені йому відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укладення договору, то за загальним правилом таке дострокове повернення є недопустимим.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У разі порушення договору позичальником настають певні наслідки, які залежать від того, що було предметом позики:

1) якщо предметом позики були грошові кошти, то позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Позичальник, який прострочив виконання зобов’язання з повернення позики, на вимогу позикодавця зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом;

2) якщо предметом позики є речі, що визначені родовими ознаками, то незалежно від того, процентною чи безпроцентною була така позика, позичальник, що прострочив виконання свого зобов’язання, зобов’язаний також виплатити позикодавцеві неустойку.

Специфікою укладення договору позики є можливість його оспорювання позичальником за так званою «безгрошевістю». Причинами такого оспорювання можуть бути неодержання коштів від позикодавця або одержання їх у меншій кількості, ніж це встановлено договором. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді він від позикодавця не одержав або одержав у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Договір позики може супроводжуватися акцесорним щодо основного договором сторін про забезпечення виконання зобов’язання за основним договором позики, наприклад, забезпечення виконання позичальником зобов’язання за договором позики може бути здійснено шляхом укладення сторонами договору застави певного майна або майнових прав.

Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, що передбачено договором позики щодо забезпечення повернення позики, наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики забезпечення (предмет застави, поручительство третьої особи, банківську гарантію), то позикодавець може вимагати дострокового повернення позики. Аналогічне право виникає у позикодавця у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання (наприклад, загибелі предмета застави, який було залишено у позичальника в силу договору), а також погіршення його умов (наприклад, різкого падіння ринкових цін на предмет застави) за обставин, за виникнення яких позикодавець не несе відповідальності.

Особливістю договору позики також є те, що позиковим зобов’язанням за домовленістю сторін може бути замінено борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави (новація боргу). Проте така новація боргу не передбачає заміну зобов’язання з купівлі-продажу, найму майна, оренди, підряду тощо позикою; йдеться лише про новацію боргу, що виник із таких договорів, позикою. Зміст новації для продавця, орендодавця чи підрядника полягає в такому: перетворивши відносини з контрагентом в частині боргу на процентну позику, вони отримують можливість вимагати від нього сплати відсотків як у силу позикового зобов’язання, так і при простроченні повернення боргу на підставі ст. 625 ЦК. Заміна боргу договором позики не допускається щодо зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. У разі заміни боргу договором позики зміст і форма позикового зобов’язання мають відповідати вимогам, що пред’являються до договору позики.

Юрконсультация.com.ua

Договір позики. Зразок договору позики

Договір позики є одним з найпоширеніших договорів, що укладаються громадянами. Часто сторони не мають уявлення, як правильно укласти цей договір і які положення важливо закріпити, що в кінцевому результаті призводить до тривалих судових процесів, матеріальних і моральних втрат.

За договором позики можна передавати не лише грошові кошти, але і інші речі. Надалі мова піде тільки про грошову позику.

Договір позики можуть укладати будь-які особи, як громадяни, так і суб’єкти підприємницької діяльності. Проте передавати грошові кошти під відсотки в позику (кредит) на регулярній основі мають право тільки кредитні організації, що мають відповідну ліцензію.

Договір може укладатися в усній та письмовій формі. Також він може бути посвідчений нотаріально. Письмова форма також вважається дотриманою, якщо позичальник видає позикодавцеві розписку про отримання коштів.

Ніяких особливих вимог до змісту договору позики і розписки не існує. Досить, якщо із складеного документу можна буде точно встановити, хто є сторонами договору, на який термін, і яка сума грошей передана в позику.

Договір підписується обома сторонами, розписка — тільки позичальником. Якщо одна із сторін — юридична особа, то від її імені підписується особа, що має таке право, підпис завіряється круглою печаткою підприємства.

Смотрите так же:  Как отследить возврат денег на алиэкспресс

Практика показує, що буде не зайвим і навіть корисним робити передачу суми позики при свідках, яких також слід згадати в розписці. В цьому випадку свідкам слід також розписатися.

Нотаріальне завірення договору позики здійснюється за бажанням сторін.

Поняття та елементи договору позики

Поняття договору позики

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

. Договір позики — досить стародавній правовий феномен. Перші позикодавці діяли ще до появи грошей як об’єктів правовідносин (наприклад, про них писав грецький поет Гесіод, що жив у УШ-УП ст. до н. е., тобто приблизно за 100-200 років до зародження перших монетних систем у Стародавній Греції), при цьому позики надавалися і поверталися в натуральній формі — зерном, борошном, худобою, іншою сільськогосподарською і ремісницькою продукцією. Згадка про позикові відносини міститься в таких якнайдавніших правових джерелах, як Закони царя Хаммурапі (XVIII ст. до н. е.), ассирійські і хетські закони, Біблія і Коран. Активно досліджувалася проблема позикових відносин і лихварства в працях філософів і вчених Античності і Середньовіччя (Платон, Арістотель, Сенека, Цицерон, Хома Аквінський, Никола Оресм)

Починаючи з XVI ст., з творів Ж. Кальвіна, Дж. Локка, К. Сальмазія, А. Р. Ж. Тюрго, І. Бентама в науковій думці остаточно сформувалося уявлення про позикові відносини як невід’ємну частину фінансового й економічного життя суспільства і держави. Інститут позики, таким чином, стимулював формування і розвиток банківської системи сучасного типу.

Сприйнявши передові європейські правові погляди на позикові відносини, вітчизняна цивілістична доктрина розглядає договір позики як базову, універсальну, шаблонну модель, використовувану для формування інститутів, присвячених іншим договорам, що породжують кредитні відносини.

Договір позики є класичним прикладом реального договору. Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Деякими дослідниками висловлюється думка про можливість існування консенсуального договору позики1. З подібними твердженнями не можна погодитися через такі аргументи. По-перше, викладена в абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК норма сформульована імперативно, отже, відступ від вказаного положення й укладення консенсуального договору позики буде порушенням меж принципу свободи договору, зазначених в абз. 2 ч. З ст. 6 ЦК. По-друге, вказівка на реальність договору позики міститься в абз. 1 ч. 1 ст. 1046 ЦК (у даній нормі-дефініції розкривається суть аналізованого договору). Тому можна погодитися з Г. Ф. Шершеневичем, який стверджував, що «оскільки позика направлена до встановлення обов’язку повернути узяте, то немає позики там, де не було заздалегідь узято, тому що тоді не може бути мови про повернення». По-третє, якщо виявиться «безгрошевість» договору позики, тобто якщо з’ясується, що позичальник прийняв на себе обов’язок повернути позику, не отримавши нічого від позикодавця (іншими словами, якщо буде укладений консенсуальний договір позики), то відповідно до ст. 1051 ЦК позичальнику надається право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. І якщо наявність обставин, вказаних у ст. 1051 ЦК, буде доведена, то подібний договір позики буде визнаний неукладеним або укладеним на меншу суму.

Договір позики є одностороннім, оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона — позичальник зобов’язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона — позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, за загальним правилом договір позики є відплатним. Умови про ціну договору позики і порядок виплати процентів не розглядаються законодавцем як істотні умови, а відсутність спеціальної домовленості, що деталізує відмічені звичайні умови, не трансформує договір позики в безоплатний правочин. Перш за все розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Але якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України1. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Проте із загального правила про відплатність договору позики є виняток. Так, аналізований договір може бути безвідплатним лише, якщо це передбачено договором або законом. Сторони договору позики мають можливість трансформувати свою угоду в безвідплатний правочин, включивши в нього спеціальну умову про безвідплатний характер відносин. Законом же передбачено два різновиди безвідплатних договорів позики. Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК договір позики вважається безпроцентним, якщо: І) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Правило, що міститься в ч. 2 ст. 1048 ЦК, за своїм характером є імперативним, а перелік, що міститься в ній, — закритим.

В юридичній літературі можна зустріти точку зору, згідно з якою безвідплатні договори позики, перераховані в ч. 2 ст. 1048 ЦК, можна домовленістю сторін перетворити у відплатні2. З подібною позицією не дозволяє погодитися імперативне формулювання вищезгаданої норми, що є легальним обмеженням принципу свободи договору. Крім того, в ч. 2 ст. 1048 ЦК міститься виключення із загального правила про відплатність договору позики, а існування «винятку з винятку» є порушенням правил формальної логіки. По-третє, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК винагорода за відплатними договорами позики виплачується у формі процентів, які обчислюються від суми позики. Згідно з абз. І ч. 1 ст. 1046 ЦК термін «сума позики» розглядається як синонім словосполучення «сума грошових коштів». Отже, у відносинах, пов’язаних з передачею в позику «інших речей, визначених родовими ознаками», процент від суми позики нарахований бути не може, зважаючи на відсутність такої.

УВАГА! Складаємо договори з урахуванням Ваших побажань та особливостей угоди.

Зв’яжіться з нами за телефонами +380 (50) 602-01-75, +38 (098) 211-58-29 або пишіть на email: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .

ДОГОВІР ПОЗИКИ №________

м. _______ _______________ 2016 року

Ми, ____________________________ в особі ____________ , що діє на підставі ______________________ (надалі – Позикодавець), який проживає за адресою: ________________________, паспорт ____________ та ____________________ (надалі – Позичальник), який проживає за адресою: ______________________________________, паспорт _______________________,

уклали цей договір про таке:

1. Позикодавець передає у власність Позичальникові гроші в сумі ________________________________ гривень, а Позичальник зобов’язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошей до ___________ 2016 року.

2. Повернення боргу повинно бути здійснено у м. ___________ за адресою Позикодавця, у грошовій формі, у гривнях, не пізніше терміну, що встановлений п. 1 цього договору.

3. Позика може бути повернута достроково.

4. Проценти за позикою по цьому договору не нараховуються.

5. Цей договір складений в одному примірнику, який зберігається у Позикодавця до повного повернення боргу Позичальником. Після повернення боргу Позикодавець зобов’язаний передати цей договір Позичальнику із відміткою про одержання грошей.

6. За прострочення повернення позики Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка прострочена, за кожний день прострочення, а також Позичальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 50 % річних від простроченої суми, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Додаток до Договору позики №___ від ____________ 2016 р.

РОЗПИСКА

про отримання грошей

Я,___________________________________________________________________, отримав _____________________ гривеньвід ________________________ на виконання договору позики №____, укладеного між нами _________ 2016 року.

______________ ____________ 2016 року

ПОПЕРЕДЖЕННЯ! Самостійне використання зразків договорів може бути небезпечним для Вашого бізнесу.

Зразок договору позики грошових коштів

ДОГОВІР ПОЗИКИ

Місто Київ, четвертого червня дві тисячі п’ятнадцятого року.

Я, ПІБ _______, народилася ______року у місті Києві; паспорт серії______, вида­ний Печерським РУ ГУ МВС України у місті Києві ______року, ідентифікаційний номер______, проживаю за адресою: місто Київ, вул.______, іменована далі як «ПОЗИКОДАВЕЦЬ», — з однієї сторони,
та я, — ПІБ _______, народилася ______року у місті Києві; паспорт серії______, вида­ний Печерським РУ ГУ МВС України у місті Києві ______року, ідентифікаційний номер______; місце роботи — у приватного підприємця ПІБ_____, місто Київ), проживаю у місті Києві по вул._________, іменований далі як «ПОЗИ­ЧАЛЬНИК», — з другої сторони,
разом іменовані як «СТОРОНИ»,
попередньо ознайомлені нотаріусом з загальними вимога­ми, додержання яких є необхідним для чинності правочину, володіючи необхідним обсягом цивільної дієздатності, повною мірою усвідомлюючи значення своїх дій та на підставі вільного волевиявлення, котре повністю відповідає нашій внутрішній волі як учасників цього правочину,
уклали цей договір про таке:

Смотрите так же:  Пояснительная или объяснительная

1. ПОЗИЧАЛЬНИК отримав від ПОЗИКОДАВЦЯ, а ПОЗИКОДАВЕЦЬ передала у власність ПОЗИЧАЛЬНИКО­ВІ гроші в сумі ____ (______) гривень, що на день передачі грошей відповідала еквівалентові суми ______(_____) до­ларів США за середнім курсом їх продажу комерційними бан­ками міста Києва.
Передачу грошей було здійснено до підписання цього договору.
2. СТОРОНИ за цим договором домовились про те, що:
а) договір позики є безпроцентним;
б) остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше _____ (______) року. При цьому:

  1. повернення половини позичених грошей (а саме — суми, що буде становити еквівалент ____(____) тисяч доларів США за середнім курсом продаж комерційних банків міста Києва (за вибором ПОЗИКОДАВЦЯ) на день передачі грошей) має бути здійснено ПОЗИЧАЛЬНИКОМ не пізніше _____ (______) року. Сума, яка після сплати цього платежу залишеться несплаченою, передається ПОЗИКОДАВ­ЦЕВІ не пізніше ______(_____)року;
  2. повна сума позики, що підлягає поверненню, на день остаточного розрахунку має відповідати еквівалентові суми 10000 доларів США за середнім курсом продаж комерційних банків міста Києва (за вибором ПОЗИКОДАВЦЯ) на день передачі грошей;

в) виконання зобов’язання за договором має бути здійснено
готівкою у межах міста Києва за місцем проживання ПОЗИКОДАВЦЯ або за іншою адресою, вказаною ПОЗИКОДАВЦЕМ.

  1. ПОЗИЧАЛЬНИК вправі повернути повну суму позики,
    а ПОЗИКОДАВЕЦЬ зобов’язується прийняти повернуті гро­шові кошти і раніше визначеного у пункті 2 цього договору кінцевого терміну.
  2. При неповерненні суми позики своєчасно (тобто до _____(____)року ПОЗИКОДАВЕЦЬ вправі буде пред’явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України, та вимагати при цьому повернення йому частини позики, що залишилась несплаченою, з урахуванням індексу інфляції за весь час прост­рочення, а також сплати трьох відсотків від простроченої суми.

В разі відмови ПОЗИКОДАВЦЯ від отримання повернутих йому грошей ПОЗИЧАЛЬНИК вправі передати їх на депозит приватного нотаріуса ———— , що буде свідчити про своє­часне виконання ним умов цього боргового документа.
5.ПОЗИЧАЛЬНИК — з однієї сторони, та ПОЗИКОДА­ВЕЦЬ — з другої сторони, стверджують один одному та пові­домляють усім зацікавленим у тому особам, що:
—у момент укладання цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними;
— розуміють природу цього правочину, свої права та обов’язки за договором;
— володіють українською мовою, що дало їм можливість правильно та однозначно зрозуміти та протлумачити цей договір;
— при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними;
— договір укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи пси­хічного тиску;

  1. договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких обставин;
  2. правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним);
  3. цей правочин не приховує інший правочин (не є уда­ваним).

ПОЗИКОДАВЕЦЬ підтверджує, що у шлюбі не перебуває та що грошова сума, яка передається нею у власність ПОЗИ­ЧАЛЬНИКА за цим договором позики не є спільною суміс­ною власністю; особи, які могли б поставити питання про визнання за ними права у власності на відчужувану грошову суму (чи її частку), в тому числі і відповідно до статей 74 та 97 Сімейного кодексу України, відсутні.
ПОЗИЧАЛЬНИК підтверджує ПОЗИКОДАВЦЕВІ та по­відомляє усіх зацікавлених у тому осіб про те, що його дру­жина ПІБ______(народилася ______року в м. Києві; паспорт серії____, видан. Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві _____року; ідентифікаційний номер ______), котра проживає у місті Києві на вул.____, дала згоду на отримання у позику зазначе­ної у цьому договорі грошової суми, шляхом укладення та підписання заяви,підпис на якій був нотаріально засвідчений.
ПОЗИЧАЛЬНИК також підтверджує ПОЗИКОДАВЦЕВІ, що при зміні місця роботи протягом дії цього договору позики він зобов’язується негайно повідомити про це.
6. Після повернення боргу мною, ПОЗИКОДАВЦЕМ, буде видано ПОЗИЧАЛЬНИКУ власноручну розписку про одер­жання грошей.
Без цієї розписки борг вважається таким, що не повер­нутий.
7. Про умови позики, чинність правочину, порядок укла­дання договору позики та його правові наслідки, у тому числі (але не обмежуючись) — зміст ст. ст. 167, 177, 179, 375, 376, 533, 625, 1046—1052 Цивільного кодексу, ст. 65 Сімейного ко­дексу України та ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» нам, учасникам цієї угоди, нотаріусом роз’яснено.
Цей договір складено у трьох примірниках, один з яких призначається для зберігання у справах нотаріуса ПІБ______(місто Київ, вул.______), другий для ПОЗИКОДАВЦЯ, третій — для ПОЗИЧАЛЬНИКА.

ПОЗИКОДАВЕЦЬ: ___________________
ПОЗИЧАЛЬНИК: ___________________

Договор займа: правовые аспекты

14.08.2017 7054 0 2

Что делать, если предприятию надо срочно приобрести товар (сырье, оборудование и т. д.) либо заказать услуги (реклама, ремонт и т. д.), а свободных средств нет? Решить проблему поможет договор займа. Как правильно составить такой договор, какие основные условия в него включить, а также на что обратить внимание, расскажем в этой консультации.

Общие положения

Порядок заключения договора займа регулируется нормами § 1 гл. 71 Гражданского кодекса Украины от 16.01.03 г. № 435-IV (далее – ГК). Так, согласно ст. 1046 ГК по договору займа одна сторона (заимодавец, кредитор) передает в собственность другой стороне (заемщик, должник) денежные средства либо иные вещи, определенные родовыми признаками, а заемщик обязуется вернуть заимодавцу такую же сумму денежных средств (сумму займа) либо такое же количество вещей того же рода и того же качества. Например, заемщик брал по договору займа 100 кг пшеницы, такое же количество пшеницы того же сорта и качества он обязан вернуть заимодавцу.

Приведем пример составления договора займа (см. образец 1).

Образец 1

Договір позики № 345-76/В

м. Київ 19.06.17 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дощ» в особі генерального директора Петрова Ігоря Миколайовича, який діє на підставі статуту (далі йменується Позикодавець), з однієї сторони, і фізична особа – підприємець Солнишкін Василь Вікторович, який діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань від 27.11.12 р. № 123456, ІПН 1234567891 (далі йменується Позичальник), з другої сторони (разом по тексту Сторони), уклали цей договір позики (далі – Договір) про нижченаведене:

1. Предмет Договору

1.1. У порядку та на умовах, установлених Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику кошти в розмірі згідно з п. 1.2 Договору, а Позичальник зобов’язується повернути зазначену суму у встановлений п. 1.3 Договору строк.

1.2. Розмір позики – 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.).

1.3. Строк позики становить 12 календарних місяців із моменту отримання Позичальником суми, зазначеної в п. 1.2 Договору, і може бути продовжений за угодою Сторін, оформленою відповідним додатком (додатковою угодою до Договору).

1.4. Сторони дійшли згоди про відсутність процентів та/або інших платежів за користування позикою.

2. Порядок надання позики

2.1. У момент передачі Позикодавцем позики Позичальнику в розмірі, установленому в п. 1.2 Договору, Позичальник складає розписку в отриманні коштів.

2.2. Позика передається в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Позичальника.

3. Порядок повернення позики

3.1. Позичальник зобов’язується протягом 5 (п’яти) робочих днів після закінчення строку, зазначеного в п. 1.3 Договору, повернути Позикодавцю позику.

3.2. Позика повертається в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми на банківський рахунок Позикодавця, при цьому останній складає розписку в отриманні позики.

4. Відповідальність Сторін

4.1. При порушенні строку повернення позики, зазначеного в п. 1.3 Договору, Позичальник сплачує штраф Позикодавцю в розмірі 100,00 грн. (сто гривень 00 коп.), а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми позики за кожний день прострочення.

4.2. У випадку невиконання/неналежного виконання однією зі Сторін зобов’язань за договором така сторона зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки, заподіяні таким невиконанням/неналежним виконанням.

4.3. Відшкодування збитків, заподіяних невиконанням/неналежним виконанням зобов’язань, не звільняє від виконання зобов’язань за договором у натурі.

5. Форс-мажор

5.1. Сторони звільняються від відповідальності за невиконання/неналежне виконання зобов’язань за договором у випадку виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору і виникли не з волі Сторін (пожежі, стихійне лихо, повені і т. д.).

5.2. Сторона, яка не має можливості виконати свої зобов’язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, зобов’язана не пізніше 3 (трьох) днів із моменту виникнення таких обставин повідомити другу сторону. При цьому доказом дії зазначених обставин буде відповідна довідка Торгово-промислової палати України.

5.3. У випадку настання обставин, зазначених у п. 5.1 Договору, строк виконання стороною зобов’язання за договором відкладається на строк дії таких обставин.

6. Вирішення спорів

6.1. Усі спори, що виникають між Сторонами за договором, вирішуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення Сторонами згоди спори вирішуються відповідно до діючого законодавства України в судовому порядку.

Смотрите так же:  Размер пенсии вредный стаж

7. Дія Договору

7.1. Договір набуває законної сили з моменту передачі коштів Позикодавцем Позичальнику (дата складання розписки). Строк дії Договору зазначено в п. 1.3 Договору.

7.2. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час його дії.

7.3. Строк дії Договору може бути продовжений за угодою Сторін, оформленою в додатку до Договору.

7.4. Якщо інше не передбачене діючим законодавством, Договір може бути достроково розірваний тільки за угодою Сторін (у письмовій формі).

8. Заключні положення

8.1. Усі зміни та доповнення до Договору вносяться тільки за угодою Сторін, оформленою окремим документом (додаток або додаткова угода).

8.2. Після підписання Договору всі попередні переговори, переписки, а також попередні договори та інші письмові/усні домовленості з питань, що стосуються Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги під час тлумачення умов Договору.

8.3. Договір складено у двох примірниках, які мають рівну юридичну силу, по одному для кожної Сторони.

8.4. Сторони відповідають за правильність зазначених у розд. 10 Договору реквізитів і зобов’язуються повідомляти другу сторону про зміну таких реквізитів протягом 10 робочих днів із моменту такої зміни.

9. Реквізити та підписи Сторін

Форма и стороны договора займа

Договор займа обязательно заключается в письменной форме, если (ст. 1047 ГК):

  • сумма договора в 10 и более раз превышает размер НМДГ (более 170 грн.);
  • заимодавцем выступает юрлицо (независимо от суммы договора).

Например, если заимодавцем является физлицо, а заемщиком – юрлицо и при этом сумма займа меньше 170 грн., то такой договор можно заключить в устной форме. Однако мы рекомендуем все договоры заключать в письменной форме, чтобы правильно отразить его в бухгалтерском учете и избежать вопросов со стороны контролирующих органов при проверках. По желанию сторон договор всегда можно заключить в письменной форме, независимо от размера займа и того, кто выступает заимодавцем, а кто заемщиком.

Что касается нотариального удостоверения договора займа, то в законодательстве нет указания на это, но по желанию сторон договор может быть заверен нотариусом.

Зачастую стороны помимо самого договора предусматривают составление расписки заемщика в получении от заимодавца займа (указывается сумма денежных средств либо наименование и количество вещей, переданных в заем) либо акта приемки-передачи (когда предмет договора займа – вещь) (см. образец 2 ниже). Подобная расписка (акт приемки-передачи) может составляться и заимодавцем при возврате займа.

Как заимодавцем, так и заемщиком может выступать как юридическое, так и физическое лицо, ограничений на этот счет в законодательстве нет.

Образец 2

Розписка

Я, фізична особа – підприємець Солнишкін Василь Вікторович, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань від 27.11.12 р. № 123456, ІПН 1234567891, відповідно до Договору позики від 19.06.17 р. № 345-76/В отримав від ТОВ «Дощ» позику в розмірі 12 000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) і зобов’язуюся повернути її 19.06.18 р.

19.06.17 р. (підпис) В. В. Солнишкін

Существенные условия

Договор займа должен содержать следующие условия (ст. 180 ХК):

  • предмет договора;
  • цену договора (в т. ч. и проценты по договору);
  • срок действия договора (срок возврата займа).

Предмет договора

Предметом договора займа могут выступать как денежные средства, так и предметы, определенные родовыми признаками.

Денежные средства. В соответствии с ч. 2 ст. 533 ГК денежное обязательство должно быть исполнено в гривнях. Однако стороны имеют право определить в договоре денежный эквивалент в иностранной валюте. При этом сумма, подлежащая уплате, определяется по официальному курсу НБУ соответствующей валюты к гривне.

Вещи с родовыми признаками. Согласно ч. 2 ст. 184 ГК к определенным родовыми признаками вещам относятся вещи, у которых есть признаки, свойственные всем вещам того же рода, и которые измеряются количеством, весом и мерой, например, продукты питания (яблоки, сахар и т. д.). При этом вещь, определенная родовыми признаками, является заменимой. Поэтому не может быть предметом договора займа, к примеру, коллекция картин либо недвижимое имущество.

Проценты по договору займа

Если иное не установлено в договоре займа либо в законе, то заимодавец имеет право на получение от заемщика процентов от суммы займа (ст. 1048 ГК). Размер таких процентов зачастую указывается в договоре, а при отсутствии соответствующего условия в договоре, размер процентов определяется согласно ст. 1048 ГК – исходя из учетной ставки НБУ (информацию о ее размере можно найти на сайте Нацбанка , по состоянию на 07.07.17 г. она составляет 12,5 % годовых).

В некоторых случаях договор займа считается беспроцентным, а именно (ч. 2 ст. 1048 ГК):

  • договор заключен между физлицами на сумму меньше 50 НМДГ (менее 850 грн.) и не связан с предпринимательской деятельностью ни одной из сторон;
  • заемщику переданы вещи/предметы, определенные родовыми признаками (например, картофель);
  • стороны прямо указали в договоре, что он является беспроцентным.

Рекомендуем не заключать между обычными субъектами хозяйствования, не имеющими статуса финучреждения, процентные займы во избежание признания такой операции финансовой услугой. Поясним почему. На сегодня и законодательство в данной сфере, и мнения различных госорганов по этому вопросу неоднозначны.

Как уже было отмечено, ст. 1048 ГК предусмотрено право заимодавца на получение процентов по договору. Однако в соответствии со ст. 1, 4 Закона № 2664 договор займа, устанавливающий процентную ставку, будет считаться финансовой услугой, а согласно ст. 5 этого Закона оказывать такие услуги имеют право только финучреждения.

При этом Распоряжение № 5555 предоставляет возможность нефинансовым учреждениям оказывать некоторые виды финуслуг. В частности, юрлица – субъекты хозяйствования, которые не являются финучреждениями, могут оказывать финансовую услугу по предоставлению средств взаймы (за исключением займа на условиях финансового кредита) в соответствии с нормами гражданского законодательства и с учетом требований украинского законодательства по предотвращению и противодействию легализации (отмыванию) доходов, полученных преступным путем. Согласно Закону № 2664 финансовый кредит – это средства, которые предоставляют взаймы юридическому или физическому лицу на определенный срок и под процент.

Как видим, нормы Распоряжения № 5555 не разрешают нефинансовым учреждениям выдавать процентные займы.

Мнение госорганов:

  • Госкомиссия по регулированию рынков финансовых услуг в письме Государственной комиссии Украины по регулированию рынков финансовых услуг от 26.07.06 г. № 644/11-3 указывает, что процентные займы могут предоставляться только финансовыми учреждениями;
  • Госкомпредпринимательства в письме Госкомпредпринимательства Украины от 17.11.06 г. № 8287 подчеркивает, что процентные займы за счет собственных денежных средств могут предоставляться различными субъектами хозяйствования без ограничения круга лиц (т. е. и нефинансовыми учреждениями);
  • Верховный Суд в постановлении от 18.07.12 г. по делу № 6-79 (ЕГРСР, рег. № 25390630) высказывает мнение, что на договор займа не распространяются нормы Закона № 2664, поскольку это специальный закон, регулирующий исключительно правоотношения специальных субъектов – финучреждений, ГК не содержит ограничений относительно субъектного состава договорных отношений, а также права заимодавца на получение процентов.

Таким образом, у госорганов нет единого мнения по поводу того, может нефинансовое учреждение предоставлять процентный заем или нет. Судебная практика по этому вопросу тоже разная. Во избежание длительных судебных споров и разбирательств не рекомендуем заключать процентные договоры займа, если заимодавец не имеет статуса финучреждения.

Возврат займа

Сроки и порядок возврата займа оговариваются непосредственно в договоре. При этом, если предметом займа были денежные средства, они возвращаются в той же сумме, а если предметы, определенные родом и признаками, – в том же количестве, того же рода и качества, что передавались заемщику по договору. Заем считается возвращенным в момент зачисления на банковский счет заимодавца суммы займа либо передачи вещей (рекомендуем заимодавцу составить расписку о возврате займа в денежной форме, а при возврате вещи – акт приемки-передачи).

Если в договоре не установлен срок возврата займа либо такой срок определен моментом предъявления заимодавцем соответствующего требования, то заем должен быть возвращен в течение 30 дней со дня предъявления требования, если иное правило не установлено в договоре.

Важно! Несмотря на то что ст. 1049 ГК предусмотрена возможность заключать договор займа без указания в нем срока возврата, рекомендуем все-таки фиксировать его в договоре, в противном случае органы ГФС могут расценить сумму займа безвозвратной финансовой помощью со всеми вытекающими налоговыми последствиями.

Обратите внимание: беспроцентный заем может быть досрочно возвращен заимодавцу без каких-либо ограничений, если иное не установлено договором (ст. 1049 ГК).

Ответственность

В договоре займа стоит предусмотреть условие об уплате неустойки (штрафа, пени) за несвоевременный возврат займа. Возможно и привлечение поручителя, который в случае отсутствия у заемщика возможности исполнить обязательство, сделает это за него.

Информацию об ответственности заемщика за нарушение условий договора займа представим в таблице.

Ответственность заемщика согласно ГК